Лідія
Електрогазозварниця 5 розряду
«Наші люди незламні. Вони не думають про те, що сталось. Сталось і все. Ми усі думаємо про майбутнє, як відбудувати свій дім. А людина, яка думає про майбутнє, це величезний крок до Перемоги»,
- розповідає Лідія електрогазозварниця 5 розряду Долинського відділення АТ «Івано-Франківськгаз».
За понад 35 років у професії жінка зробила десятки тисяч зварних з’єднань і зараз продовжує працювати для України.
«Я залишилась тут. У мене важлива робота, яку я не можу просто так залишити. Від моєї роботи залежить дуже багато людей. Взяти просто так і залишити їх я би не змогла. Спочатку не вірилось, як могло таке статись. Але коли почали у нас включатись сирени, коли були вибухи в аеропорту в Івано-Франківську, то все змінилось. Я багато чого передумала, а зараз заспокоїлась і працюю далі. Я би нікуди і не їхала, хоч би що тут сталось», - каже фахівчиня.
Своїм колегам-газовикам з областей, де зараз тривають активні бойові дії, жінка бажає лише не падати духом.
«З нами Бог і він ніколи нас не залишить, так чи інакше допоможе. Кажуть, поки сонце світить, треба вірити і ніколи не падати духом. Мир обов’язково настане! Сльози на очі навертаються, коли згадую про тих, хто зараз там залишається, скільки людей вже загинуло… Але все буде Україна! Нехай наші хлопці там тримаються, а люди вірять у нашу перемогу. І тоді наші внуки не знатимуть цієї жахливої біди – війни!»
Щоб подолати напливи негативних думок і дати раду з власними емоціями, пані Лідія вважає, найкраще займатись чимось корисним.
«От і я попри роботу трохи чим можу допомагаю нашим ЗСУ. Ми зі своїми колегами зорганізувались і робили сухі пайки для військових, долучались до плетіння маскувальних сіток. Кожний, хто долучається до підтримки нашої української армії, наближає нашу перемогу. А ми всі її дуже чекаємо!».
«Моя колега з селища під Харковом кілька днів тому мені телефонувала і розповідала, що там мережі не те що пошкоджені, вони знищені, повністю. Будинки вціліли через один. І це все доведеться відбудовувати. Але наші люди незламні. Вони навіть зараз у жахливих умовах не думають про те, що сталось. Сталось і все. А ми усі думаємо про майбутнє, як відбудувати свій дім і що далі робити. А людина, яка думає про майбутнє, це величезний крок до перемоги. Я б теж долучилась до відбудовування мереж в областях, де їх пошкодили війною, як тільки настане всіма очікуваний мир. Впевнена, мої колеги-чоловіки також долучаться до відбудови».