«Ворожі удари ми з родиною зустріли вдома, в селищі Кутузівка. Оскільки жили близько до військових баз, деякі ракети долітали просто до нашого двору. Ми поїхали негайно, адже рашист мав на меті окупувати селище. На деякий час залишились у 602 мікрорайоні Харкова, що на Салтівці, проте і тут російські снаряди нас наздогнали. Увесь багатоквартирний дім здригався від розриву ракет та ударів авіації. Евакуював родину в безпечний район області, а сам повертаюся до міста, щоб працювати».

- Олександр, електрогазозварник 5 розряду в АТ «Харківміськгаз» пригадує найтяжчі місяці війни на Харківщині.

«Хтось вміє воювати, а я можу робити свою роботу. Таким чином я допомагаю країні та людям у першу чергу, - говорить Олександр. – Обстріли та вибухи, які завжди супроводжують нас в роботі, тільки додають мотивації оперативніше завершити ремонти, не втративши при цьому якість. Адже кожний зварювальний шов має бути надійним, щоб ми могли відновити людям газопостачання».

«Не передати словами цей невимовний біль, коли бачиш, як усе, що ти напрацьовував упродовж життя, розбитим камінням лежить під ногами. Односельці, які лишилися, були здивовані, як я зміг прорватися в окуповане селище. Я зміг забрати документи та певні речі, перш ніж поїхати».

«Боляче бачити Харків таким розбитим. Щемить серце і навертаються сльози. Подекуди загарбники відібрали в людей останнє, а подекуди стерли цілі райони. Я хочу допомогти людям хоча б трішки покращити життя».