Працює в компанії з 1997 року. Пройшов шлях від учня до бригадира. Половину зі своїх 46 років присвятив ремонту та обслуговуванню високовольтних повітряних мереж. На початку війни потурбувався щоб рідна донька була у безпеці – відправив її до іншої країни, а сам повернувся до роботи й дає відсіч спробам ворога залишити нас без світла.
«Ми всі опинилися в такому часі, коли потрібно думати не лише про себе. Від нашої роботи залежить чи будуть люди зі світлом та теплом. Тому ми маємо залишатися на своєму місці та добре виконувати свою справу»,
– зазначає Юрій.
Його дільниця розташована чи не в найгарячішій точці Дніпропетровщини – це Нікополь та навколишні населені пункти. Регулярно відновлює понівечені ворогом електролінії. Одразу як з колегами отримують завдання та дозвіл на ремонт – стають до роботи. Не повертаються на базу доки усе не відновлять і не дадуть людям світло.
Наголошує, що люди дуже добре ставляться до енергетиків: «дякують, навіть пригощають смаколиками. Вони бачать як ми працюємо. Часто майже на знос, без перерв, до переможного кінця!».
Перемога дасть можливість Юрію бачитися та спілкуватися з рідними та друзями, які були вимушені тікати від ворожих обстрілів. Мріє знову спокійно рибалити на Каховському водосховищі.