Руслан
Електромонтер
5 років в компанії. Опікується високовольтними мережами. Іронізує, що однією з переваг саме його роботи є «єднання з природою» адже постійно доводиться працювати на вулиці під відкритим небом.
На висоті 28 метрів з люльки підйомника Руслану відкриваються чудові краєвиди.
«Сьогодні усе багряно-жовте, наче велика чудернацької форми хмара. Дуже красиво… аби ще російських дронів та ракет не було»,
– зазначає Руслан.
До зони його відповідальності відносяться електромережі Нікопольського району Дніпропетровщини. Його з середини літа росіяни методично обстрілюють з артилерії, градів та ракет. За цей час Руслану доводилося й опори зварювати, і спостерігати з люльки підйомника за пролітаючими поряд російськими ракетами й декілька днів поспіль відновлювати понівечені мережі.
Перебуваючи на зміні, зазвичай більше переживає не за себе, а за родину, яка залишається вдома. Вони мешкають у приватному секторі Нікополя. Для їх безпеки Руслан обладнав у підвалі бомбосховище, куди провів світло та опалення.
Як і його колеги сумує за мирним життям та вірить у ЗСУ. Мріє, що війна закінчиться й він нарешті обійме доньку, яку ще на початку російської агресії відправив за кордон. А також нарешті зможе під мирним українським небом доглядати за виноградом на власному городі.