Олександр
Електрослюсар підземний на шахті
26-й день народження Олександра почався… з «салютів» російської артилерії.
«Вранці 24 лютого мої побратими розбудили мене словами «Підйом. Війна почалася». Я спросоння відповів їм: не треба так безглуздо мене вітати. Але, на жаль, все виявилося правдою», – згадує шахтар.
До служби у ЗСУ Олександр працював на шахті, як й багато його односельців на Дніпропетровщині. Починав із учня електрослюсаря на шахті, потім рік відслужив «строчку», повернувся на вугледобувне підприємство. У 2017 році перевівся на іншу шахту електрослюсарем підземним на дільницю монтажно-демонтажних робіт. Але думка про те, що в армії він зараз потрібніший, не покидала шахтаря. І ось у січні 2021 року Олександр підписав контракт на проходження військової служби. У частині вибрав спеціалізацію бойового медика, навчаючись за західними програмами підготовки в умовах бойових дій.
«Наша бригада із серпня минулого року «стояла» на Донеччині. Було більш-менш спокійно. Але з 24 лютого почалося пекло – росіяни жорстко обстрілювали із «арти» наші позиції. Через місяць нас поміняли та перевели в інше місто. Під час одного з обстрілів у квітні, я виводив поранених із поля бою, але нас засік ворожий коптер. По нас відкрили вогонь із мінометів. Осколком однієї з мін поранили і мене. Щоправда, я не одразу зрозумів, що сталося. Тільки коли побачив кров на правій штанині та рукаві, усвідомив ситуацію. Сам себе перев'язав за допомогою ізраїльського бандажу та продовжив евакуювати людей», – розповідає Олександр.
Потім була низка шпиталів. З ноги і руки в Олександра витягли уламки міни, від отриманої контузії він страждає на безсоння і несподівано з'явилося занепокоєння від різких звуків. Наразі боєць перебуває на реабілітації.
«Про повернення на фронт мова поки що не йде. Але я готовий залишитися у своїй частині як санітарний інструктор і навчати своїх побратимів навичкам бойового медика», – ділиться планами Олександр.