Олександр
Механік
Понад 5 років в компанії. Відповідає за справність автотранспорту компанії. Зокрема за 30 одиниць спецавтотехніки.
Безпосередньо його місцевості війна дісталася 12 березня. Саме в той день прилетіли перші ворожі ракети. Щойно це сталося, відвіз доньку в безпечну місцевість до рідні. Сам із дружиною залишився працювати. Заради миру та майбутнього.
«Ніколи в житті навіть подумати не міг, що до нас завітає таке лихо. Коли проїжджаю селищами, в яких до війни бував чи не щодня, іноді здається, що опинився в якомусь фільмі жахів. Понівечені будинки, дороги, дроти та опори. Щоразу нові й нові руйнування», – розповідає Олександр.
Він вірить в нашу перемогу. В те, що скоро знову обійме доньку та назавжди забуде такі страшні слова як «блокпости», «обстріли», «міни», «Гради» та «повітряна тривога».