Після початку війни ні він, ні його родина нікуди не виїжджали. Усі залишилися вдома.
Впевнений, що і його діти і всі українські хлопчики та дівчата заслуговують жити, вчитися та гратися в нормальних умовах – зі світлом та теплом. Для цього щодня й працює на своєму місці. Тримає власний енергетичний фронт.
«Ми звикли та вміємо відновлювати електромережі після негоди. Прибирати з електричних ліній повалені дерева, ремонтувати обірвані дроти. Будемо робити те саме й зараз. Але вже більш обережно, бо тепер є загроза вибухів та ракетних ударів. Головне – якнайшвидше повертати людям світло», – стверджує Юрій.
Мріє після війни побудувати у власному будинку другий поверх. Щоб у кожної дитини була своя окрема кімната.