35 років в галузі. З них п’ять працює в ДТЕК Київські електромережі. До приходу в компанію відповідав за енергообладнання заводу. Робота в енергетиці – сімейна справа. Інтерес до галузі йому прищепив батько. Певен, що свій власний досвід та знання також, свого часу, обов’язково передасть власним онукам. Пригадує як під час боїв на Київщині лагодив мережі столичної Пущі-Водиці. Його бригаді тричі доводилось відновлювати там електропостачання після ворожих «прильотів». Щоразу в буквальному смислі реанімували вщент понівечені трансформатори.
«Часто щоб зробити свою роботу ми мали невеликі проміжки затишшя між боями. А одного разу щось вибухнуло зовсім поруч. Тоді з хлопцями від страху навіть поприсідали. Звичайно ми переживали за власне життя. Але ж і нашим військовим, і мирним жителям потрібно було світло. Тож ремонтували й повертали його»,
– згадує Володимир.
Переживаючи такі моменти, з певною іронією пригадує колишні «катастрофи» у вигляді перекриття вводів на 6 кВ. В місцях поряд з бойовими діями навіть звичайна дорога була подвигом. Адже окрім прильотів були й міни, й розтяжки. Чого тільки не було!
Окрім ремонтів впритул до бойових дій не забували енергетики й про мережі у середмісті. Навіть якщо в усьому великому багатоповерховому будинку залишалися лише декілька клієнтів. Їм також потрібне світло. Тож бралися й ремонтували.
«Є така робота, яку можем виконувати тільки ми. Й робимо її добре щоб і собі і людям було приємно бачити її результати».
Володимир любить органну музику. Мріє, що саме з її допомогою відновлюватиме душевну рівновагу після закінчення війни.