Дмитро
Майстер з ремонту турбінного устаткування ТЕС
Дмитро працює ремонтником. Опікується цим на підприємстві вже 8 років. Разом з бригадою слюсарів ремонтує обладнання. Ці хлопці стежать за працездатністю живильних насосів, що постачають воду до турбін теплоелектростанції. Як станція виробляє електроенергію вдень й вночі, так й ремонтники чергують на вахті аби вчасно полагодити насоси й забезпечити виробництво водою для охолодження обладнання. Немає води — немає електроенергії. Тож робота триває навіть під обстрілами ворога.
Каже, що працювати на підприємстві, яке ворог обрав для себе як головну ціль для обстрілів, це не вибір, а свідомий обов’язок. Те що «прилетить» на підприємство було майже очікувано, бо без світла та тепла життя неможливе, а саме це ворог й намагається зруйнувати. Ворог руйнує, енергетики — відновлюють. Робоча зміна щойно розпочалась, ремонтники тільки ознайомились із черговим нарядом, як почули перші «прильоти». Почали ховатися. Дмитро допомагав іншим. Щоб люди не розгубилися, треба скерувати всіх в укриття. Пролунав другий вибух, й Дмитро відчув сильну печію, притиснув руку до лоба — зрозумів, що його поранило. Два тижня у лікарні та знову до роботи — ремонтувати ті самі насоси, без яких немає світла та тепла.
«Моя дружина та дев’ятирічний син потрапила під обстріл міста, тож вимушені були виїхати в безпечніше місце. А я залишився працювати на тепловій станції, адже треба підтримувати родину, нехай й на відстані. Для мене моя родина — головний сенс триматися й працювати»,
– зізнається ремонтник.
Дмитро мріє бути разом із родиною, мріє виховувати сина, бути з ним поруч. Хоче так й залишитись працювати енергетиком, але вже поруч із сім’єю!