Олексій
Начальник паливно-транспортного цеху
У ніч, коли розпочалась війна, він разом зі зміною був на станції у паливно-транспортному цеху, за роботу якого відповідальний.
Олексій пригадує, як озираючись на небо, чи бува не летить щось, продовжували забезпечувати подачу вугілля. Цей процес передбачає присутність людей та роботу техніки на відкритому складі. І попри всі ризики персонал поводив себе впевнено.
«Долали страх, хоч і бачили, як над територією літали снаряди. Розуміли, якщо припинимо подавати вугілля, тоді будуть проблеми на всій станції.»
Хоча й чимало змінилось у робочих процесах з наростанням військових дій та обстрілів ТЕЦ, Олексій радіє, що його підлеглі не відмовлялись працювати.
«Відношення в них було таке — ми маємо це зробити! Всі продемонстрували високий рівень відповідальності, виконуючи поставлені задачі.»
Настільки вдало справлялись зі своїми безпосередніми обов’язками, що встигали з допомогою ще й в інших цехах. Там в основному долучались до робіт з ліквідації наслідків бомбардувань — розчищали цехи та робочі місця колег від уламків, битого скла тощо.
Та обстрілів, що тільки наростали, і руйнувань, які вони залишали по собі, було не зупинити. Станом на сьогодні паливно-транспортний цех, яким керує Олексій, не може забезпечити подальшого виконання виробничих завдань через значні пошкодження. Внаслідок обстрілів постраждали як будівлі, так і потужності даної ділянки.
Олексій і його підлеглі, не вагаючись, приходили на допомогу своїм колегам, тепер цієї допомоги очікують самі — аби їх героїчний труд був не даремним, а подальша робота можливою і потрібною.