Володимир
Гірник очисного забою видобувної дільниці шахти
Для гірника шахти Володимира захист України від нападу агресора розпочався ще у 2014 році. Він тоді одним з перших на Дніпропетровщині долучився до оборони українських земель на сході країни. Відслуживши, він одружився та повернувся на рідну шахту, куди прийшов працювати ще у 2005 році. Планів у молодої родини було багато. Деякі реалізували, інші були у процесі, але війна внесла свої корективи.
Вранці 24 лютого 2022 року Володимир знову прийшов у військкомат, як резервіст першої черги, і вже наступного дня був у частині. Його разом з іншими захисниками направили на захист Донеччини. У квітні, коли їхня група була на позиції, у них зав'язався ближній бій із ворожою диверсійно-розвідувальної групою. Шахтар прикривав відхід своїх побратимів.
«Раптом відчув такий удар, ніби хтось лупнув кувалдою по броніку. Я впав, руки та ноги відчував, а тіло ні. Хлопці одразу підбігли, викликали медика, згодом віднесли на руках до пункту евакуації. Мене одразу відправили до місцевої лікарні. Прооперували. Витягли з мене одну кулю, заштопали дірку від другої, яка пройшла навиліт. Третя куля пошкодила броник, внаслідок чого у мене було зламано два ребра з правої сторони, а вони зачепили легеню та селезінку. Її лікарі були змушені видалити. Отямився у «швидкій», коли мене везли до міста. Попросив у медиків телефон, щоб повідомити дружину, що живий», - згадує цей день Володимир.
Потім він два тижні пролежав у реанімації. Коли стан Володимира покращився, його перевели в хірургію та «одягли» в бандаж, щоб зросталися ребра. А вже за кілька тижнів відправили на реабілітацію. Нині Володимир уже вдома, на Дніпропетровщині. З кожним днем захисник почувається краще і прагне швидше повернутися і далі стояти на захисті України.
«Я не маю наміру відсиджуватися в тилу. Так, на «передку» буває страшно, багато наших хлопців загинуло. Але саме це надає мені сили. Вважаю, що зобов'язаний допомогти своїм побратимам швидше закінчити війну та повернутися з перемогою. Адже ми захищаємо свій дім, нашу Україну. Моя дружина Світлана повністю підтримує мене та пишається моїм рішенням», – каже 36-річний шахтар.