Він щозміни пильно стежить за виробничим процесом, відповідає за підтримку необхідних параметрів у самому «серці» ТЕЦ – котельному відділенні. Всі переключення під час зміни/коригування режимів роботи станції, під час переходу або запуску котлів лежать на Олександру.
В середині березня селище, в якому проживає Олександр, було окуповано. Йому з родиною пощастило вибратися. Подальші дні, до деокупації та розмінування селища, він з батьком та молодшим братом провели у бомбосховищі станції. Зізнається, що покидати місто не збирався ні в перший день війни, коли повз вже розбиту інфраструктуру їхав на денну зміну, ні після окупації рідної домівки. Сидіти склавши руки також не міг, завершуючи свою зміну, Олександр приходив на допомогу колегам по цеху.
«Працювалося як завжди добре, я знаю свою роботу, понад 10 років працюю в самому «серці» нашої станції, саме ми даємо тепло, всіх обігріваємо. А от моє серце було не на місці, розумів – якщо не відступлять, то не зможу вже виходити на роботу, – піду в оборону.»
Олександр очікує, що разом з Перемогою в Україну прийде стабільність і впевненість кожного у завтрашньому дні. Також з нетерпінням очікує на повернення коханої, планує одружитися.